Від слов’янської писемності до української мови : віртуальна книжкова виставка

Слова росли із ґрунту, мов жита.

Добірним зерном колосилась мова.
Вона як хліб. Вона мені свята.
І кров’ю предків тяжко пурпурова.
Ліна Костенко

24 травня науковці різних країни відзначають День слов’янської писемності й культури

  Початком офіційного відзначення цього свята на державному рівні в нашій країні став Указ Президента України від 17 вересня 2004 року в якому підтримуючи ініціативу Національної академії наук України, громадських та релігійних організацій день 24 травня встановлено Днем слов’янської культури і писемності.

   Дата свята обрана невипадково – в цей день згадують рівноапостольних Кирила і Мефодія, творців кириличного алфавіту і давньослов’янської мови, яка є спільним предком слов’янських мов.

 Абетка, якою ми сьогодні користуємось, пов'язана з іменами візантійських проповідників християнства та просвітителів Кирила та Мефодія.

   Слов'янська писемність була створена в IX столітті, приблизно у 862-863 роках. Кирило за допомогою старшого брата Мефодія створив слов’янську абетку на основі грецької, суттєво змінивши її, щоб передати слов’янську звукову систему. Були створені дві абетки – глаголиця і кирилиця. Останній отримав свою назву на честь засновника. Кирилиця поширилась серед східних і південних слов'ян та стала основою багатьох сучасних слов’янським мов, в тому числі й української. Слов’янська абетка складалась з 38 букв, на неї Кирило витратив «три місяці і все життя, бо просвіщати народ без письмен його мови однакове, що намагатися писати на воді!»

  Кирилом і Мефодієм здійснено перші переклади релігійних книг та розпочато діяльність з просвіти населення на слов’янських землях. Вони також упорядкували слов’янський алфавіт, заклали основу для подальшого удосконалення кирилиці, якою як національним алфавітом сьогодні користуються понад 250 млн. людей і яка стала третім офіційним алфавітом Європейського Союзу після латини і грецького письма.

  Одночасно зі створенням абетки брати працювали над перекладом зі старогрецької мови на старослов’янську Євангелія та Псалтиря. Загалом Кирило й Мефодій переклали значну кількість книг, що стало передумовою започаткування слов'янських літературних мов і книжкової справи. Найдавнішою точно датованою кириличною книгою є давньоруське Остромирове Євангеліє (1057).

  На основі кирилиці створені абетки слов’янських мов: української, білоруської, болгарської, македонської, сербської, російської, чорногорської.

   Двадцятирічна просвітницька діяльність Кирила та Мефодія і їх учнів мала всеслов’янське значення: вони підняли освіту і спільну культуру слов’янських народів на високий рівень, заклавши тим самим основи церковнослов’янської писемності, фундамент усіх слов`янських літератур.

   Нестор Літописець – послідовник творців слов’янської писемності, він належить до найосвіченіших людей Київської Русі кінця XI – початку XII століття. Окрім богословських знань, мав виняткові здібності до історії та літератури, досконало володів грецькою мовою. Найвизначніший твір Нестора Літописця – «Повість временних літ», складений на основі раніше написаних літописів, архівних, народних переказів та оповідань, з поєднанням сучасних авторові подій. У «Повісті временних літ» Нестор пов’язує історію України з історією світу… Ідею єдності і політичної незалежності Української держави проголосив Нестор у часи, коли вже йшов швидкими темпами процес розподілу тодішньої держави на окремі землі. Нестор Літописець вважає, що всесвітнім історичним процесом керують добро і зло. Але не безпосередньо, а через діяльність звичайних живих людей – через їхні характери і вчинки. Від перших оповідань і до останніх записів древнього літопису лунає думка, що зло карається. Хто і коли б не вчинив зло – матиме покуту. «Повість временних літ» – одна з найвидатніших пам’яток світової культури. Це не просто пам’ятка української писемності, вона має стати букварем нашої національної свідомості. 

   Вперше День слов’янської писемності і культури було відзначено у 1863 році на честь 1000-річчя створення слов’янської абетки.

 Використання кирилиці стало важливим практичним культурним досягненням. Цей крок зумовив розвиток національних мов і літератур та загалом культури. У слов'янській культурі розцвіла, набувши авторитету і визнання, милозвучна українська мова, багата і різноманітна художня та наукова література.

   Писемність є найважливішою складовою частиною культури будь-якого народу, а власна писемність є важливою умовою формування кожної нації, ознакою самоідентифікації народу, що сприяє відчуттю його єдності. Писемність і мова дуже тісно пов’язані й піддаються взаємному впливу — наприклад, будь-яку мову неможливо вивчити досконало без письмових джерел. Важко уявити без писемності розвиток наук, особливо точних, де важливі записи й розрахунки.

  Раніше писемність мала ще й значення мистецтва — при погляді на старовинні слов’янські книги неможливо не помітити естетичну привабливість рукописного шрифту. На жаль, в сучасному житті каліграфії вже не приділяється стільки уваги, і письмо зводиться лише до утилітарного значення.

 Слов’янська писемність дозволила вийти слов’янським народам на рівень, співставний з іншими великими народами світу, оскільки заклала основу грамоті, науці, культурі та народній мудрості, яка не втрачається з часом, а лише виходять на більш сучасний рівень. Створення писемності стало могутнім поштовхом до розвитку літератури, науки, освіти та культури. Слов’янські народи отримали змогу не лише зберігати свою історію, а й творити її через слово.

 Вийшовши із родини слов’янських мов українська мова стала невід’ємною частиною всесвітнього простору та є однією з наймелодійніших мов.

   Мова – це наш скарб, який ми наповнюємо, зберігаючи її самобутність та унікальність. Писемна та усна мова є основою нашою культурного надбання, важливою частиною ідентичності українців, ознакою нашого народу. Вона жива й розвивається протягом тисячоліть, вбираючи в себе слова та фразеологізми всіх етносів, що проживають в Україні.

  Святкування цього дня нагадує нам про те, що мова і культура є фундаментом національної ідентичності. Вони об'єднують нас, допомагають зберегти наші традиції та цінності.

   Книги на рідній мові — ще одна перевага національної писемності, адже завдяки їм ми можемо отримати знання не лише про свій народ, а й про увесь світ.

 Українська книга має багатовікову історію, засновану на давній рукописній традиції. Друкарство сприяло її подальшому розвитку. З плином часу українська книга все більше набувала самобутніх рис стилістичного та художнього оздоблення. Рукописні книги й стародруки є важливими пам’ятками мистецтва, що відіграли важливу роль у становленні національної культури.

   Мова й писемність є факторами, що утворюють культуру. Якщо у людей відібрати право або можливість говорити рідною мовою, то це буде найважчим ударом по їхній рідній культурі. Якщо в людини відібрати книги рідною мовою, то вона втратить найважливіші скарби своєї культури.

  З розвитком технологій та інформаційного суспільства, українська мова активно використовується в Інтернеті, соціальних мережах, наукових та освітніх платформах. Все більше молоді обирають українську мову для навчання та спілкування, що сприяє її подальшому зміцненню та розвитку.

  24 травня проходять заходи просвітницького і культурного характеру, науково-практичні конференції, зустрічі з читачами в бібліотеках, концерти і фестивалі, присвячені вшануванню української мови та культури.

Запрошуємо  Вас до  науково-педагогічної бібліотеки ознайомитися з віртуальною книжковою виставкою до Дня слов’янської писемності та культури, щоб занурити в історію крізь сторінки книг та шукати відповіді на питання минулого та сьогодення серед представлених видань за посиланням 

/uploads/editor/11739/633271/news_135/files/24_trav_den_pisemnosti_2026.pdf