«Просвіта»: минуле, сучасне й майбутнє (до 120-річчя одеської «Просвіти» : електронна книжкова виставка

   П

Перші відомості про Одеську «Просвіту» з’являються ще у дореволюційній та добі Української революції періодиці. Матеріали в газетах «Рада», «Одеські новини», «Українське життя» мали публіцистичний характер і відображали актуальну діяльність товариства — відкриття бібліотек, проведення лекцій, театральних вистав, курсів української мови.

    Важливим джерелом спогадів є Михайло Грушевський, який у своїх записах 1918 року згадував перших діячів і обставини виникнення українських організацій в Одесі. Ці тексти мають мемуарно-документальне значення, однак ще не становили системного історичного аналізу.

    Початки діяльності одеської організації "Просвіта" були пов'язані з активністю української "Громади" в Одесі. Ця спільнота функціонувала з 1870-х років під керівництвом історика Леоніда Смоленського, випускника історико-філологічного факультету Київського університету. На тлі революційних подій 1905 року, 25 листопада, було офіційно засновано "Українське товариство 'Просвіта' в Одесі" і водночас затверджено його статут. Першим головою Товариства став лікар Іван Луценко, заступником голови обрали Сергія Шелухіна. До складу правління увійшли такі видатні діячі як Ф. Гаврилко, М. Клименко, Л. Ковальчук, І. Липа, Д. Сігаревич, О. Фісак, О. Фісун та інші.

     Загалом організація налічувала 158 осіб із постійним поповненням новими членами, одним із яких став відомий правознавець Михайло Комаров (1844-1913). На цьому етапі діяльність "Просвіти" здійснювалася відповідно до статуту, головною метою якого було сприяння культурно-просвітницькому розвитку українського народу в Одесі. Найбільшим досягненням організації стало видання україномовних газет, серед яких "Народна справа" та "Вісті". Однак їхній період існування виявився недовгим. Унаслідок політики утисків національних рухів, резолюцією від 31 березня 1908 року одеський генерал-губернатор І.М. Толмачов заборонив використання української мови ("малоросійське наречія") у роботі Товариства. Подальша заборона в 1909 році стала причиною припинення діяльності організації.

У радянській історіографії тема «Просвіт» загалом, і особливо – одеської, була замовчуваною або ідеологічно спотвореною. Будь-які прояви українського національного руху трактувалися як «буржуазно-націоналістичні», тому питання про «Просвіту» у науковому обігу практично не піднімалося. Лише в контексті загальних оглядів культурного життя Півдня України могли траплятися епізодичні згадки про існування товариства — без глибшого аналізу. Цей період характеризується історіографічною лакуною.

      Відродження інтересу (кінець 1980-х – 1990-ті рр.). Із відновленням діяльності Всеукраїнського товариства «Просвіта» в незалежній Україні почалося переосмислення просвітянського руху.
У цей час з’являються перші краєзнавчі публікації про Одеську «Просвіту», підготовлені місцевими істориками, архівістами, журналістами. Хоча вони часто мали описовий характер, їхня поява започаткувала новий напрямок досліджень — регіональну історію українського руху на Півдні.

    Починаючи з 2000-х рр., формується наукова школа дослідження українського руху в Одесі, центральне місце в якій посідають праці Анатолія Івановича Мисечка. Його роботи («Український рух в Одесі на початку ХХ століття» (2007), «Діяльність Одеської “Просвіти” (1906–1922 рр.)» (2013), інші статті) є першими системними дослідженнями діяльності товариства на основі архівних матеріалів ДАОО. А. Мисечко з’ясував:

• соціальний склад членів товариства,
• напрями роботи («шкільництво», театр, видавництво), стосунки з владою,
• долю «просвітян» після встановлення радянської влади.

Його підхід базується на поєднанні архівних джерел і контекстуального аналізу, що зробило праці фундаментом для подальших досліджень.

Інші науковці — І. Голубєва, Т. Гончарук, В. Семененко, А. Киридон — розширили дослідження, розглядаючи одеську організацію у всеукраїнському контексті.
Вони висвітлили питання регіональної специфіки, взаємодії з іншими культурними центрами, а також значення «Просвіти» для формування української ідентичності у багатонаціональному середовищі міста.

    Сучасна історіографія також охоплює енциклопедичні публікації (зокрема «Енциклопедію історії України» та ювілейне видання «Українська “Просвіта” в Одесі: історія і сучасність», 2018), які узагальнюють основні здобутки попередніх досліджень і популяризують тему.

     Одеська "Просвіта" змогла поновити своє існування лише майже через 120 років. Цей процес розпочався з реєстрації 21 жовтня 1988 року в м. Одеси товариства під назвою "Товариство шанувальників української мови і культури імені Т. Г. Шевченка". Очолювала новостворену організацію завідуюча бібліотекою №10 Наталія Білінська. До складу учасників входили представники різних суспільних груп: студенти, викладачі, письменники, бібліотекарі та інші представники творчої інтелігенції.

   У подальшому, на основі діяльності "Товариства шанувальників української мови і культури імені Т. Г. Шевченка", в Одесі було сформовано та зареєстровано в міській раді організацію "Південна Громада". Протягом часу головування в товаристві виконували Наталя Білінська, Валерій Грошко, Борис Янчук, Володимир Чумаченко, Сергій Лобан, Михайло Аксанюк, Олександр Чайківський, Михайло Мацюк та В’ячеслав Кушнір. У 1993 році, за рішенням IV з’їзду Всеукраїнського товариства "Просвіта", було засноване Одеське обласне об’єднання ВУТ "Просвіта". Протягом періоду 1993–2010 років його очолювали Володимир Гарбарчук, Валерій Рудюк, Олександр Птащенко, Галина Дольник та Олександр Степанченко. Нині Одеська "Просвіта" об’єднує близько двадцяти зареєстрованих районних і міських осередків області, до складу яких входять сотні активних членів. Найбільш діяльними серед цих осередків є організації у містах Южне, Іллічівськ, Роздільна та Татарбунари. Значущим свідченням активності просвітян є літературні матеріали, що зберігаються в бібліотечних фондах, частина яких буде представлена на спеціалізованій виставці. Увагу привертає "Енциклопедія українознавства", підготовлена під редакцією професора Володимира Кубійовича (1970). У цьому виданні подано визначення та опис цілей діяльності українського громадського товариства "Просвіта", яке діяло на українських територіях із кінця 1860-х до 1940-х років. Зокрема, у 2009 році до 140-річчя заснування товариства було проведено Міжнародну наукову конференцію "Просвіта в національно-культурному житті українського народу". Матеріали конференції охоплюють широкий спектр проблем, серед яких основні етапи становлення товариства, напрямки його діяльності, співпраця з іншими організаціями, функціонування в діаспорі та сучасна активність. Особливу культурно-історичну цінність мають установчі документи одеського товариства "Просвіта", зокрема статути: "Статут українського товариства Просвіта в Одесі" (1905) і "Статут одеського крайового товариства Південна громада Всеукраїнського товариства Просвіта імені Тараса Шевченка" (1992). У цих документах викладено основні завдання та принципи діяльності товариства. Не менш важливими є звітні матеріали; серед них можна відзначити "Звіт діяльності музично-драматичної спілки Українська хата в Одесі" (1912) та "Звіт Одеського Українського Клубу" (1912). Особливої уваги заслуговує книга "Святкування десятиріччя типографії та хромолітографії Єфима Івановича Фесенка" (1894), що присвячена пам’яті одного з діячів товариства — І. С. Боровського.

    На початковому етапі діяльності "Просвіта" видала значну кількість праць одеських авторів. Серед них слід відзначити працю Івана Луценка "Психічна енергія й проблема читання думок" (1908), збірку Івана Липи "Казки про волю" (1917) та інші твори. Серед дослідників просвітницького руху вирізняється Григорій Зленко, автор книги "Лицарі досвітніх вогнів: Тридцять три портрети діячів Одеської “Просвіти” 1905-1909 рр.” (2004). У книзі 2004 року висвітлено постаті 33 видатних діячів одеського культурологічного товариства "Просвіта" за період 1905–1909 років. Детальний аналіз діяльності одеської "Просвіти" можна знайти в роботі О.Т. Ярещенка "Одеська 'Просвіта': історія, сучасність: Історико-популярний нарис до 130-річчя Всеукраїнського товариства 'Просвіта' ім. Т. Шевченка" (1998). У цій праці вперше було здійснено спробу представити історичний огляд сучасного сприяння Товариству української мови ім. Т. Шевченка, зокрема діяльності "Південної громади". Аспекти розвитку одеської "Просвіти" розглядаються в різних наукових виданнях, зокрема у збірках "Ринкові важелі та стимули розвитку господарчих систем" (1997), "Просвіта: минуле, сучасне й майбутнє: Матеріали науково-практичної конференції" (Одеса, 25-26 листопада 2005 р.), "Записки історичного факультету Одеського національного університету імені І.І. Мечникова" (2000), "Одеса і українці: Міська наукова конференція, 30 травня" (1997), а також у працях Т. П. Ананченко "України часточка – в мені: Одещина в культурологічному просторі світового українства" (2005) і матеріалах "Четвертого міжнародного конгресу україністів. Одеса, 26-29 серпня 1999 р.: Доповіді та повідомлення" (1999). Для отримання детальної інформації про творчість просвітян і діяльність одеської "Просвіти" можна звернутися до каталогу "Джерела пам’яті: Каталог виставки до 90-річчя Українського товариства 'Просвіта' в Одесі (1905–1909)" (1995) та бібліографічного покажчика Г. Д. Зленка "Галина Комарівна (Галина Михайлівна Комарова)" (2004).

                                                                        Джерела

1. Джерела пам'яті : каталог виставки до 90-річчя Українського товариства "Просвіта в Одесі (1905-1909) / Всеукр. т-во "Просвіта" ім. Т. Г.Шевченка, Одес. держ. наук. б-ка ім. М. Горького; Упоряд. О. Г. Арчикова, Ліна Володимирівна Арюпіна, О. В. Богданович; Редкол. О. Ф. Ботушанська, О. М. Бельницька, В. І. Гарбарчук.– Одеса : ОДНБ ім. М. Горького, 1995.– 49 с. 
2. До 130-літнього ювілею «Просвіти». Десять років відновлення «Просвіти» в Одесі //  Південна громада : наук.-публіцист. зб. : (до 130-річчя Всеукр. т-ва «Просвіта» ім. Тараса Шевченка). – Одеса, 1999. – C. 5-20 : портр.  
3. Дослідник одеської «Просвіти» : пам’яті Олександра Болдирєва : [про одес. історика і просвітянина] // Одеська «Просвіта» : вид. присвячується 100-річчю одеської «Просвіти». Листоп. 2005 р. / редкол. : Г. Дольник, А. Мисечко, О. Остапенко. – Одеса, 2005. – С. 7 : фот. – (Просвітяни м. Одеси). Сто років одеській «Просвіті» // Одеська «Просвіта» : вид. присвячується 100-річчю одеської «Просвіти». Листоп. 2005 р. / редкол. : Г. Дольник, А. Мисечко, О. Остапенко. – Одеса, 2005. – С. 2-3 : іл., портр. – (Із витоків). – Те саме // Одеське обласне об’єднання ВУТ «Просвіта» ім. Тараса Шевченка : 100-річчю одеської «Просвіти» присвячується / уклад. : Г. Дольник, Т.   Ананченко ; худож. оформ. А. Пасічного. – Одеса, 2005. – С. [4-5]. – Буклет.
4. Зленко Г. Д. "Лицарі досвітніх вогнів: Тридцять три портрети діячів Одеської “Просвіти” 1905-1909 рр. – Одеса, 2004.
5. Галина Комарівна : (Галина Михайлівна Комарова) : біобібліогр. покажч. / авт.-упоряд. Г. Д. Зленко; ред. М. Л. Десенко. – Одеса, 2004. – 32 с. – (Літературна Одеса ; вип. 10).
6. Мисечко А. І. Місце одеської «Просвіти» в українському русі на початку XX ст. // Четвертий Міжнародний конгрес україністів «Південь України. Одеса».   Одеса, 26-29 серп. 1999 р. : доп. та повідомл. – Одеса, 1999. – С. 125-131.
7. Мисечко А. І. До взаємостосунків одеської «Просвіти» з національно-культурними товариствами Одеси на початку XX ст. // II Міжнародна науково-практична конференція «Українська  національна ідея: минуле, сучасне, майбутнє» (УНІ – II) Одеса, 2004 р. : тези доп. – Одеса, 2004. – С. 44.
8. Мисечко А. І. З історії культурно-освітніх зв’язків Одеси із Західною Україною в II половині XIX – на початку XX ст. // П’ятий конгрес Міжнародної асоціації україністів. Історія : [зб. наук. ст.]. – Чернівці, 2004. – Ч. 2. – С. 218-222.
9. Мисечко А. І. Одеська «Просвіта» як прояв розбудови громадянського суспільства на початку XX ст. // «Просвіта»: минуле, сучасне й майбутнє : (до 100-річчя одеської «Просвіти») : матеріали наук.-практ. конф. 25-26 листоп. 2005 р. – Одеса, 2006. – С. 48-52.
10. Мисечко А. І. Товариство «Українська хата» в Одесі : [ця культурно-

освітня спілка існувала у 1911-1917 рр.] // Зап. іст. ф-ту. – Одеса, 1998. – Вип. 7. – С. 95-99 ; Чорномор. новини. – 3 лют. – С. 3. – (Культура. Історія. Традиція).

11. Мисечко А. І. М. Ф. Комаров і одеська «Просвіта» : [про діяльність відомого бібліографа, письменника, фольклориста, громадського і культурного діяча М. Ф. Комарова у товаристві «Просвіта»] // Зап. іст. ф-ту. – Одеса, 2000. – Вип. 10. – С. 178-185.
12. Мисечко А. І. До співпраці Є. Х. Чикаленка з одеською українською «Громадою» та «Просвітою» наприкінці XIX – початку XX ст. // Зап. іст. ф-ту. – Одеса, 2004. – Вип. 15 : Присвячується 140-річчю Одеського (Новоросійського) університету ім. І. І. Мечникова. – С. 194-205.
13.  Мисечко А. І. Взаємозв’язки одеської та галицької «Просвіт» // Україна : культурна спадщина, національна свідомість, державність / Ін-т українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України. – Львів, 2010. – Вип. 19 : «Просвіта» : оберіг незалежності та соборності України. – С. 540-543.
14. Мисечко А. І. До історії музею «Просвіти» в Одесі на початку XX століття : [перший укр. музей в Одесі був відкритий і працював на вул. Софіївській, 30. Керівник – М. Слабченко] // Вісн. Одес. іст.-краєзн. музею. – 2006. – Лип. – С. 79. – Короткі відомості про авт. : с. 254. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.history.odessa.ua/publication3/stat14.htm
15. М. Ф. Комаров і одеська «Просвіта» // Літаври. – 2007. – [№ 1]. – С. 22-31.
16. До співпраці Амвросія Ждахи з одеською українськоюгромадою та «Просвітою» наприкінці XIX – початку XX ст. // Вісн. Одес. іст.-краєзн. музею. – 2010. – № 8. – С. 29-30. – Короткі відомості про авт. : с. 87.